ПРОФІЛАКТОРІЙ. ГРУДЕНЬ

Психологічна готовність учнів 9 класів до вибору профілю навчання.

Особливу актуальність підготовка до вибору профілю навчання набуває актуальності наприкінці 9-го класу учні вже мають визначитись із видом і рівнем продовження освіти після закінчення основної школи. Необхідність у такому виборі в цьому віці зумовлена і внутрішніми причинами: особистими потребами знайти гідне місце в суспільстві, набувши престижну професію.

У підлітковому та юнацькому віці людина відчуває величезні труднощі у визначенні своїх життєвих цілей і перспектив. Відомо, що у більшості підлітків ще не досить розвинені особисті якості, потрібні для вибору профілю; готовність до вибору і відповідальність за нього, наявність здібностей, знань, інтересів, об'єктивна самооцінка, самостійність, сила волі. До того ж, у дітей цього віку недостатньо знань для вибору профілю навчання і професійного самовизначення: про самого себе, про світ професій, про потреби регіону в певних професіях тощо. Крім того, у них занижена потреба у професійному самовизначенні, у необхідності заробляти на життя. Вони передовіряють вирішення цих питань батькам. Отже, в сьогоднішній соціальній ситуації виникли суперечності між необхідністю первинного професійного самовизначення (вибір профілю навчання, вид і рівень продовження освіти), з одного боку, а з іншого – недостатнім розвитком особистісних якостей, відсутністю сформованих мотивів до вибору. Тож сьогодні завдання вчителів – допомогти кожному школяреві у самовизначенні на цьому етапі, в умінні здійснювати свідомий власний вибір, приймати самостійне відповідальне рішення.

У цьому зв'язку вчителі насамперед визначаються із критеріями відбору особливостей особистості, які можуть стати підґрунтям для диференціації учнів за напрямами навчальних профілів. Зокрема це передбачає: 1) наявність психологічних та соціальних особливостей, що є істотними для процесу навчання (пізнавальні здібності інтелекту, креативність, научуваність, нахили, ціннісні та професійні орієнтири тощо); 2) виявлення і врахування (за можливості) психічних та фізіологічних особливостей (швидкість перебігу нервових процесів, сила нервової системи, характеристика сприймання, пам'ять, увага, емоційний та вольовий розвиток тощо); 3) ступінь поширення певних особливостей особистості (мотивів, потреб, інтересів) для визначення типологічних рис учнів при формуванні класу певного профілю навчання. Наприклад, учнів, що мають здібності стосовно спорту, можна згрупувати у клас спортивного профілю, а от якщо серед них мало учнів, що цікавляться тенісом, групувати у відповідний профіль (тенісний) недоцільно (за винятком спортивних інтернатів). Цей критерій є особливо важливим для музичного, художнього, рухового профілів.

Отже, потрібна систематична діагностично-прогностична робота в цьому напрямі. Психолого-педагогічну допомогу учням 8–9-х класів у виборі профілю навчання можна здійснювати, наприклад, у межах факультативного курсу «Моя майбутня професія» тощо, зміст якого має враховувати останні досягнення психолого-педагогічної науки і актуальні тенденції розвитку суспільства й освіти, а також новітні досягнення у цій науковій галузі. Іншими словами, потрібні комплексні зусилля щодо змісту психолого-педагогічної роботи всього педагогічного колективу (класних керівників) психологів, учителів-предметників) і батьків.

Зміст психолого-педагогічної роботи, спрямованої на професійне самовизначення школярів, передбачає такі етапи науково-методичного забезпечення: а) формування соціальних і особистісно значущих мотивів вибору професії; б) створення умов для моделювання свого майбутнього й ідеального образу професіонала, а також реалізації професійних інтересів і планів; в) надання учням можливості широкопрофільної підготовки в поєднанні з формуванням відповідної спрямованості особистості, що включає потреби, інтереси, переконання, ціннісні орієнтації, мотиви і відношення; г) формування позитивного ставлення до свого професійного майбутнього; ґ) виховання шанобливого ставлення до різних видів професійної праці як соціально рівноцінних, поваги до людей праці.

Вибір профілю навчання – найбільш відповідальний крок, який треба зробити у старшому підлітковому віці. На процес вибору профілю навчання, виду і рівня освіти впливають громадянські і моральні цінності, засвоєні підлітком, основами яких є свідома законослухняність, моральне ставлення до оточення (як до людини, так і до природи), глибоке почуття патріотизму і толерантності до людей іншої ментальності. Отже, зміст психолого-педагогічної діяльності має бути спрямований на виховання відповідних ціннісних орієнтацій учнів. Цьому сприяють індивідуальні бесіди з учнями, тренінгова групова робота, використання запитальників тощо. На етапі допрофільної підготовки психолого-педагогічна робота із професійного самовизначення дає найкращий результат, якщо вона ґрунтується на особистісному підході. Йдеться не лише про ставлення до учня як до особистості, а й про те, що бесіди і поради найкраще вести віч-на-віч, бо підлітки дуже соромляться і «спалахують», боячись бути посміховиськом при розголошенні таємниці свого професійного вибору. У професійній орієнтації особистісний підхід може здійснювати лише той учитель, який користується справжньою повагою учнів, вміє вести рівноправний суб'єкт-суб'єктний діалог у формі обміну інтелектуальними, моральними, емоційними і соціальними цінностями. При цьому важливим є виховання у підлітка усвідомлення власних можливостей, упевненості у своїх силах, окрилення у свідомому самостійному виборі, самореалізації в майбутньому.

Формування в дитини впевненості в собі включає: а) повноцінне усвідомлення своєї людської сутності; б) здатність самостійно ставити цілі і діяти відповідно до них, зберігаючи адекватну критичну позицію стосовно самого себе; в) вміння передбачати результати дій до їхнього виконання і самостійно будувати стратегію досягнення цілей згідно з внутрішніми особистісними сенсами; г) вміння співвідносити потреби, що виникають, із можливостями їхньої реалізації в даній ситуації і з привласненими особистістю агрокультурними орієнтирами (смислами), які мають місце в суспільстві.

Для реалізації психолого-педагогічної діяльності, пов'язаної з проблемою діагностично-прогностичного вибору учнями профілю навчання, на етапі допрофільної підготовки необхідно створити психолого-педагогічні умови. Зокрема потрібно модернізувати зміст факультативних курсів із професійного самовизначення для учнів 8–9-х класів, поновити програми факультативних курсів із професійного самовизначення, які спиратимуться на знання, набуті школярами при вивченні основ наук.

Основи ж наук за своїм змістом мають бути «придатними» для життя випускників, сприяти їхній самореалізації, тобто зміст освіти має важливе значення для самовизначення учнів. Тому виникла необхідність збільшити кількість пропедевтичних курсів для ознайомлення учнів із дисциплінами, які вони ще не вивчали, щоб на допрофільному рівні учні мали про них хоча б загальне уявлення (напрям науки, її значення, приблизний рівень розвитку), а також предметних і міжпредметних елективних курсів.

Завдяки більшій научуваності учнів профільних класів, тобто прискореному засвоєнню ними базового матеріалу, з'являється можливість збагатити зміст профільних курсів внаслідок: а) глибшого вивчення навчального матеріалу; б) системності знань із запропонованої для засвоєння інформації; в) підвищення теоретичного рівня знань; г) посилення прикладного аспекту знань. Якщо не здійснювати збагачення матеріалу для учнів, що обрали даний профіль, то розвиток дітей із високими пізнавальними можливостями і потребами гальмується, в них знижується мотивація. Тому в змісті профільних дисциплін треба скоротити кількість однотипних завдань, тренувальних завдань і вправ, орієнтованих на просте відтворення інформації, але збільшити кількість завдань, що потребують пошукової, творчої, дослідницької діяльності. Інакше кажучи, йдеться про оптимальне співвідношення інформативної й розвивальної функцій змісту навчальних курсів.

Зміст освіти у профільних класах передбачає вдале поєднання базових, профільних предметів та елективних курсів. Приблизне співвідношення змісту освіти в них відповідно має становити 50:30:20. Дедалі більшого значення набувають елективні курси (внаслідок шкільного компонента навчального плану), що створені за вибором учнів і є обов'язковими для відвідування. Їхня функція полягає у: а) підтриманні основних профільних предметів (наприклад, «Хімічна екологія» підтримує вивчення профільного предмета «Хімія»); б) сприянні внутрішньопрофільній спеціалізації навчання (наприклад, курс «Лабораторний експеримент із хімії» дає знання для роботи лаборанта хімічної лабораторії). Зазначена функція елективних курсів посилює особистісну орієнтацію навчання, бо, по-перше, учень робить самостійний вибір; по-друге, обраний ним зміст тісно пов'язується з його інтересами, нахилами, уподобаннями, особистим досвідом.

Зміст освітніх галузей і зміст кожного навчального предмета має бути також модернізований відповідно до вимог сьогодення й сучасного стану науки, він покликаний формувати в дитини цілісне бачення світу.

Розглянемо основні акценти оновлення змісту.

1. Концептуальною основою модернізації змісту освіти є культурологічний підхід до його оновлення. Культуру слід розглядати не лише як джерело змісту (адже зміст освіти є відображенням культури певної епохи), а й як джерело його цілісного, інтегративного, комплексного проектування. У цьому зв'язку однією з ключових проблем модернізації змісту освіти є визначення місця мистецтва у структурі змісту загальної середньої освіти. Потребують перегляду існуючі моделі художньої освіти у школі, обсяг «присутності» мистецтва у шкільних програмах у бік збільшення годин з метою виховання культури, передусім духовної. Виховання культури (полікультурності, культурної толерантності) необхідне для людини будь-якої професії.

2. Знання мають виконувати підрядну, інструментальну роль у набутті учнем компетентності, адже навчити на все життя неможливо. Тож навчальний процес має бути спрямований на таке засвоєння змісту, щоб учень на основі його застосування був здатним до розв'язання різних життєвих чи професійних ситуацій. Іншими словами, йдеться про функціональність знань, їхній тісний зв'язок із життям. Саме такі знання стануть у нагоді в майбутній професійній діяльності.

3. Необхідно розширити в змісті шкільних курсів міжпредметний компонент, тобто включити у зміст даного предмета навчальний матеріал із інших галузей теоретичних знань та практики з показом можливостей дослідження виучуваного розділу в галузі іншої науки. Питання використання міжпредметних зв'язків не нове в освіті, але введення його як компонента змісту навчання нині зумовлене вимогами набуття учнями компетентностей. Адже для розв'язання певної професійної проблеми людина використовує цілісні, інтегровані знання, набуті з комплексу навчальних предметів і життєвого досвіду. Тому міжпредметний компонент змісту навчання є конче потрібним для швидкої мобілізації свого особистісного потенціалу з метою вирішення нових професійних і життєвих завдань та розумного і доцільного перетворення дійсності відповідно до етичних норм сучасної людини.

4. Серед пріоритетних тенденцій оновлення змісту є створення умов для диференціації навчання, уміння організувати його на різних рівнях складності (що, власне, і являє собою диференціацію змісту) з метою різнобічного розвитку і саморозвитку особистості, її самостійності, самовдосконалення й самоорганізації. Сьогодні зміст освіти розглядається як засіб розвитку особистості. Диференціація змісту передбачає варіативність програм із урахуванням індивідуальних розбіжностей. Завданням учителя, особливо на етапі допрофільної підготовки, є допомога учневі у: виборі рівня опанування змісту навчання; визначенні ним індивідуальної «освітньої траєкторії» для набуття багатого внутрішнього змісту («присвоєння знань», внутрішнє інтелектуальне збагачення); виборі профільних предметів як етапу, що передує професійній орієнтації.

5. Спостерігається зростання ролі діяльнісного компонента змісту навчання, який набув особливого значення у зв'язку із завданням виховання мобільної, здатної до прийняття рішень особистості. Успіх будь-якої навчальної діяльності залежить від мотивації учіння. Сучасна молодь хоче знати не лише, що саме треба вчити, а й навіщо. Тож зростає роль учителя в організації навчальної діяльності, яка сприяє формуванню внутрішньої мотивації учня до учіння. Якщо зміст навчання є особистісно значущим, то тоді й формуватиметься позитивна внутрішня мотивація, готовність до самостійної творчої діяльності і в цілому потреба у знаннях.

6. Традиційний підхід до змістової компоненти стандартів освіти орієнтований на певну уніфікацію, усередненість інтелекту. Інноваційний підхід потребує як урахування середнього рівня інтелекту, так і одночасно поглиблення програм для «просунених», створення індивідуальних програм підвищеного рівня складності для особливо обдарованих. Тож зростає роль тих учителів, які не стільки навчають, скільки допомагають дитині самостійно вчитися. Враховуючи, що змінність є надзвичайно важливою рисою способу життя людини у XXI столітті, освіта також має весь час оновлюватись, швидко реагуючи на потреби суспільства.

7. Поява нових джерел інформації призвела до того, що учні почали менше читати книжки. Цей факт став не лише загальнодержавною, а й глобальною проблемою. Навіть у старших класах значна частина учнів не встигає виконати самостійну роботу за текстом підручника не тому, що погано його розуміє, а тому, що повільно читає. Відтак знижується темп засвоєння інформації. З цієї ж причини погіршується й грамотність школярів, адже відомо, що чим більше людина читає, тим грамотніше вона пише. Тому важливим моментом оновлення змісту навчання має стати збільшення годин на читання, зростання тиражів випуску хрестоматій тощо.

Отже, основні аспекти оновлення змісту навчання на етапі допрофільної підготовки у разі врахування їх у процесі роботи вчителями-предметниками сприятимуть становленню особистості учня, його більш ефективній підготовці до життя, до свідомого вибору профілю навчання у старшій школі.

У цілому ж для успішного розв'язання проблеми вибору профілю навчання на етапі допрофільної підготовки необхідні скоординовані зусилля всіх спеціалістів, які беруть участь у процесі професійного самовизначення учнів. При цьому вчителі-предметники мають враховувати основні аспекти і напрями оновлення навчального змісту відповідно до вимог сьогодення. Шкільні психологи, класні керівники, педагогічна громадськість, батьки, представники підприємств і служби зайнятості населення повинні враховувати вплив на дітей соціальних факторів: мікросередовища, засобів масової інформації тощо. Всі зацікавлені сторони мають вести пошуки конкретних шляхів розв'язання виховних проблем, зокрема і стосовно професійного самовизначення учнів, у тому числі й на етапі допрофільної підготовки.

Грудень ІІ тижень Психологічна просвіта для обдарованих та здібних учінів https://www.youtube.com/watch?v=7zgCVSMCFNg

Грудень ІІІ тиждень 7 складових ментального здоров'я

https://www.youtube.com/watch?v=NSdKB5V9bf0

Грудень ІІ тиждень Психологічна готовність учнів 9-х класів до вибору профілю навчання

https :// www . youtube . com / дивитися ? v = pHdVssixnyA